Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
А в того кленочка вишита сорочка.
Осінь гаптувала.
А тому кленочку вишиту сорочку
осінь дарувала.
Гаптувала зранку осінь вишиванку,
в очі задивлялась.
У того кленочка золотиста осінь
ніжно закохалась.
Ой стояла з кленом осінь золотиста,
де були покоси.
Їй вплітала нічка зіроньки сріблисті
в золотії коси.
Йшла до клена осінь, осінь-чарівничка,
через наш садочок.
Де вона ступала - залишавсь за нею
золотий слідочок.
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
Красиво,Надійко!Не везе цим бідним кленам: мій був закоханий у берізку, що росла аж під лісом...А в цього клена осінь закохалась, та ж у неї вік короткий лише три місяці, а потім треба так довго ждати...А вірш,точніше пісня, пречудова, так і проситься на музику...
Дякую, Ганночко! 
Так романтично і чарівно у Вас, Надійко! 
пісня
Мальовниче . В народному стилі!!! 
