Ви чимчикуєте повз мене, а через мить Вас вже нема...
І знову день, як шлях буденний, і знову на душі зима.
Куди подіти ту самотність, що пригортає до пітьми?
Як ті хмаринки безтурботні полину й я - мій сум візьми.
Візьми ще й біль і відчай щемний, і розпорошені думки -
Життя минуло так даремно, неначе сон, лихі казки...
Сніг замітає слід примарний, що проводжаю в небуття.
Мій Боже, звідки в серці чари, що спопеляють каяттям?
21/12/2018