* * *
Чи що лягло
на це світле чоло
на якім ледь–ледь вловиме сяйво?
Йосип-тесля – ходив
у дворі й повздовж смуток водив,
руками щось розсовував,
шукав – що обіцялось.
А мала – до коловоротка,
то до печі,
і п’яти втискались –
як спіднизу їх в’яжуть…
А з очей – ні півтіні,
ні півзм’яття,
серце правду мов небо каже…
Врешті – в дворі утворивсь
слизький сир –
скол непорозуміння:
і могло би вже скорчувать
слизьку думку холодне каміння!
Йосип прикоротив
хід для ніг –
де стояла, де завжди як треба:
Господи! що він міг?? –
і дивилось з очей
душа в душу – лиш Небо…
…Вранці всміхалася
від пружинних осяювань
світла хата:
Все! Бог проявивсь…
ангел сказав:
від Духа Свя́та…
Христос посеред нас!
14.08.2006