Я знаю, що все перебутнє, а ти? Як мул під водою, як бризки над нею Пощезне. Не вірте в оту ахінею, Що час – уроборос, бо він – серпантин. І вдруге фрегату отут не плисти. Хай море забуде хореї і ямби, А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!» Занадто, занадто у пам’яті стигм. Цей ритм, ніби шторм, що гатив і гатив. Тепер анапест, амфібрахій і дактиль Вгамовують хвилі, розширюють такти, Вода виколисує інший мотив. У клітку ніколи мені не врости: Де затишно моху, не квітнуть троянди, І в трюмі затісно для духу наяди, Я хочу на волю із душних гостин. Я хочу… А погляд відсутній, пустий. Вже згодна до якоря, згодна на рею, Бо світ під водою, чи всесвіт над нею Побачу на мить. Хоч би так відпусти! © Марґо Ґейко 14.01.2019 Picture of Anne-Julie Aubry
ID: 821508 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 15.01.2019 20:58:26 © дата внесення змiн: 15.01.2019 21:08:11 автор: Марґо Ґейко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie