|
Ворон
Я ворон. А ви думали, я хто?
Господар крил моїх
Мені звелів летіти.
Господар крил
Лети на північ, я крізь твої очі
Ту чорну заметіль там у снігах впізнаю.
Не білу. Біла – то зима. Ти знаєш.
А чорну. Це коли людина зла бажає.
Ворон
Лечу уже. Внизу війна, жорстокість.
Мене побачили, стріляли в мої крила.
Повз мене кулі пролітали збоку.
Та врятувала вітру сила.
Чорна заметіль
Тебе я вже давно чекаю. Господар твій – то ворог мій.
Загибелі мені бажає.
Та він на цій землі чужий.
Навіть коли я тут загину,
Отам кричатимуть внизу,
Що я у собі мала силу,
Назад покличуть, приповзу …
Біла заметіль
Ти брешеш. Не на те людина,
Щоб сіяти твоє зерно,
Ти маску на лице вчепила,
І п’єш з землі чорне вино.
Вогняний з неї тягнеш подих,
Надовго вже не старчить сил,
Отруюєш і землю, й воду,
І ті внизу БОЯТЬСЯ крил.
Ворон
Дивлюсь униз, але не бачу
Твоєї влади, біла щедра панно,
Я на польоти сили усі трачу,
Ти справді є, ти справді дуже гарна?
У тобі чорна заметіль,
Сховалась, причаїлась і чатує,
На тебе навела чарівний хміль,
І чорним тим напоєм розкошує …
Господар крил
Кидай, мій вороне, у сніг жовте зерно,
Що я тобі під крилами насипав,
Його відчує голубих небес вино.
На землю дощ незвичний раптом випав …
Вже сніг зійшов,
Пшеничне поле золотом цвіте,
Над полем небо голубе,
Добром врожай у світ ввійшов,
Чорноту ворон не знайшов.
Летить назад, враз відчуває,
Що щось із крил своїх скидає.
Поглянув вниз. То чорна пані
Стоїть в ранковому тумані.
Вже на його рідній землі,
Творить діла свої.
Ворон
Як сталось так,
Скажи, мій пане?!
Приніс у рідну землю страх,
І торжество обману.
Володар крил
Ти думав, що усе лиш чорне
Насправді чорне у душі?
О, ні, забудь, криваві жорна
Врізаються у цвіт землі …
Ворон
То що робити, я не знаю,
Як зупинити цю орду?
Володар крил
А ти забув. Як ти літаєш,
Вона вмирає від страху …
ID:
822595
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 24.01.2019 17:36:48
© дата внесення змiн: 24.01.2019 18:15:49
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую
дякую
дякую
дякую
дякую
