Плаче зима, сльози стіка,
Втратить вона володіння.
Скоро прийде до нас весна,
А їй не буде спасіння.
Десь заблукала сестриця хурделиця,
Брат вітерець кудись втік.
Певно, до зимоньки вже не доберуться,
Невже чекати аж рік?!
Паличку в руку узяла старенька,
Йде шукать брата й сестру.
"-Бачите, стала яка я бідненька,
Рідні лишили саму".
Йде, спотикається, усе кульгає.
Сонце назустріч її з висоти:
Кожний це знає: старе відмирає,
То ж приготуйся і ти.
Красна дівиця прийде у край наш,
З тебе струмки потечуть,
Землю напоїш, ключі їй віддаш,
В цьому буде й твоя суть!"
Гарний вірш! 
