Цей день позаду...
Ніч втопила все,
Своєю чорнотою вкрила землю.
Забудь про всі тривоги і про те,
Що ти посіяв, як під грунтом зерно.
Забудь про сказані слова,
Які тобі уже ніколи не вернути.
Забудь й про те, що не сказав,
Щоб завтра з інших вуст почути
Свої думки, свої слова...
Закрутить знов життя водоворотом.
А зараз лише темна пелена
І звуки ночі в часовім потоці.
Лиш дочекайся, скоро новий день прийде
І його світло буде як сигнал до бою.
Сонні повіки буде важко відкривать
А тіло змучене проситиме покою.
Та все ж не думай зараз ти про це,
Хай хід думок приглушить свої кроки.
Поглянь на зорі, що застрягли в висоті,
Немовби в мулі часу потонулі роки!
