Невже воно минулося,
Тріснуло, як бульбашка,
Стерлося, як губка до миття посуду,
Списалося, як олівець,
Втекло, наче хмара від вітру,
Щезло, мов дим в обширі,
Відцвіло, як луг восени,
Відірвалося, як жовтий лист від гілки,
Пішло, як молоді літа,
Згубилось, наче слід після дощу?
Невже воно вмерло –
Таке високе, могутнє, пульсуюче,
Таке незбагненне, дивне, невипите,
Солодке й гірке, мов шоколад,
Таке, здавалося б, вічне?
Воно більше не пускатиме з лука стріл в моє серце?
Не спікатиме мою середину?
Не плестиме надій із залишків ниток?
Не рватиме крил і не підійматиме їх?
Не селитиме сонце в моїх очах?
Невже настав цей час, коли я маю закопати його в землю і поставити над ним хрест із табличкою «Народилось, жило й відійшло»?
20.03.19
Сумна історія...Та все, що не відбувається зараз, то в майбутньому все до кращого.. 
