Виростають корони, до небес виростають.
Сліплять очі вогні феєрверків і фар.
Слів простих та людських вуха вже не сприймають,
Залилися нектаром від солодких фанфар.
І змахнувши крилом тіло вверх підлітає
Відірвавши ступні від святої землі.
Клекотить всередині та ігристе співає
Бо вже ось та вершина, бо ти зараз в сідлі.
Та змахнувши хвостом кінь тебе викидає
Ти летиш стрімголов із гори камнем вниз.
Крила вже не міцні, вже тебе не тримають.
І нектар витікає й очі вже не п'янкі.
