І знову фарби кольорові
Течуть по білому листку,
І зупинити ці потоки
Ніяк не вийде малюку...
Не в ті часи він народився,
Не в тих місцевостях він ріс,
І не дивак він, просто змалку
У нього не вселився біс.
Не звик він жити в тих умовах,
Де втратили вагу слова,
Де честь і щирість призабуті,
А замість них - цвіте брехня.
Де захаращені водойми,
Де перерубані ліси,
Де у повітря вже ніколи
Не повернути чистоти.
Не розуміє він наївний,
Що продається все, мов хліб,
І людяність також черствіє
За декілька нещасних діб...
Хоч фарби в нього кольорові,
Та чорний в голові сюжет,
А може щось таки він змінить
І вкотре випрямить хребет.
Візьме він аркуш новий, чистий,
І фарби теж візьме до рук,
Як придивитися уважно -
То не такий він вже й малюк.