Хто дасть нам відповідь на це запитання,
Чому коли в людини є бажання творити,
Воно нікому не потрібне, хоч згори ти,
Як завжди смерть дарує нам визнання,
А поки тільки невідоме існування.
Бажання припинити це безглузде листування,
Щоденне катування ефірної субстанції,
Чекання поїзда-примари на невідомій станції,
Мечем комерції порубане, моє натхнення,
Ось що відображує жорстоке сьогодення.
Скоро ми почуємо слогани реклами,
„Поети та митці вкладайте свої душі в банки”,
Вони під зливою купюр зростають як поганки,
Їхні агенти, заповнять потрібні бланки з вами,
А дивіденди будуть сплачені словами.
І це не жарти, а реальні перспективи,
Їхні мотиви, морально-розумова деградація,
Це зараз на творців у нас неписана інфляція,
Майбутнє перетворить їх на основні активи,
Кредити на таланти смакуватимуть як сливи...
́
