Ну і навіщо ти кличеш мене,
Якщо не маєш про що запитати?
Знов про погоду? Так очевидно, що дме
І небо хмарами не залатати.
Хочеш накликати знову мене
Наче грозу, що все рве із корінням?
Знов про природу? Так очевидно ж в Моне
Все написано, друже, з благоговінням!
Ну і навіщо ти кажеш мені:
"Мрії б твої і мої поєднати..."
Знов про пригоду? Я вже бувала на дні...
Засмічуєш цитатами не Сократа.
Знаєш, занадто коротке життя,
Щоби звести́ суть в пусті теревені.
Я піднімаю не келих з вином, а стяг!
Не кров, а могуть протікає по вені.
