Вже скількі їх зійшло у вирій -
Життів, покладених за мрію!
Не скажеш краще Окуджави:
"Не заробити добру славу,
Допоки кров не пролилась".
То це про нас? Авжеж, про нас!
А ми? - Товчем у ступі воду,
Не помічаючи Свободи,
Брехливі слухаєм слова,
Що їх нашіптує Москва.
Вже маєм свого "Вашингтона
З новим і праведним законом".
Та ще не віримо йому,
Крокуєм у стару тюрму,
Аби як "бідні та дурні"
Надалі жебрати в лайні,
З дітей готуючи рабів...
Цього бажаємо собі??
Так це вже все було колись. -
Отямся! І не помились!
