Навіщо я у цих краях далеких,
Самотній, як нещасне каченя?
Тут не ростуть ні клени, ні смереки,
Палюче Сонце і суха земля…
Тебе, коханої, немає, знову, поруч.
Я все шукаю з моря вороття.
У хащах долі, прокладу власноруч,
Свій курс, через форватори життя…
Невтомно крутяться, гудуть її турбіни.
Гребні вали десятки тисяч миль,
Накрутять, щоб дістався до родини,
До серцю любій, вільній України,
Гамуючи свій розпач, втому, біль…
У часі розчиняються думки,
Пливуть човном в бурхливім синім морі,
І креслять долі шлях сузір’я і зірки,
Кривою на турботливих долонях…
Тебе люблю, тебе кохаю Я,
Моя яскрава зіронька життЯ…
