З ворогом МИР гірше за війну.
Я на війні, навіть, тут у тилу.
Допомога вже йде. Поспішаю брати.
Повертайтесь живими з війни.І знову в мене сміх, крізь гіркі сльози.
Жеврів у серці вогник сподівань…
Що, знов при владі політичні ксьондзи;
Без досвіду, без совісті, без знань?…
Люмпени знов голосять: - «Дайте хлеба!»,
А Я обіч дороги, знов стою,
Нікому не потрібен, просто неба,
Під кулями, під обстрілом, в бою!
Що сили, біль і розпач, ми долали;
Втрачали, здобували, як могли
Ми нашу перемогу, наближали,
Щоб вийти непоборними з війни…
А зараз політичні імпотенти,
Не злазять з телешоу і новин,
І гомонять про плани, референдум,
Щоб підписати з ворогами «мир»…
Не вмовиш вбивцю більше не стріляти.
Слабкий не змусить відступить, піти,
Тих, хто прийшов в мій рідний дім вбивати,
Із звинуваченням, що в цьому винен ти…