Все ті ж фронтони на обшарпаних колонах,
Відбитки вохрові зів’янутих дахів,
А на балконах,
Побиті крила ветхих Купідонів,
Обжиті послідом приручених птахів.
Все те ж звучання ніг на шумній площі,
Струміння світла крізь лахміття хмар,
Пусті очниці, тощо…
Яку любов роздивишся в цій млості,
Вчепившись за розвалений димар?!
В підвалах сон кав’ярень, барні крики,
Язик хамелеонових крамниць,
Маркетинг дикий.
Чи бачиш сутінки неонові безликі,
Що маски дурнів тягне до облич?!
Все ті ж над парком віддихи любовні,
Все той же я заплутаний в слідах,
І головне,
Все ті ж слова, безсильно невимовні,
І та ж брехня, що ти завжди моя.