Їй 28. Небагато.
Вона, мов Господа рука.
Нам подарована,як свято.
Жовто-блакитна і легка.
Тече два моря в її венах,
В очах – замріяність степів,
І полонин трава зелена,
Й цілющі буйнощі лісів.
В її широтах – дух Тараса,
Козацькі сила і яса,
І войовничі тулумбаси,
Й неперевершена краса,
Й злочені куполи Софії,
І рідний батьківський поріг,
Й амбітні європейські мрії
(і турбулентний стан доріг).
Вона іде в сорочці білій,
До схилів вічної ріки,
В пшеничних косах - квіти лілій,
І що не крок – віки й віки.
Ходімо поруч. Вона – мати.
Не можна матір вибирати…
Слава Україні!
Дякую. Слава Україні! 
