Когда-то, когда учился в профессиональном лицее, на уроке украинской литературы нам дали задание, написать сочинение. Я его написал. Решил вспомнить, ещё раз, как это писать прозу. Решил вспомнить те ощущения, когда я его написал.
27 ноября 2013 года.
"Я помру, якщо ніхто не скаже: "Люблю""
Кіно, література, цирк... Леонід Єнгібаров був талановитим у всьому, ті, хто не бачив його на манежі ніколи і ні за що не сказали б, що ця людина клоун. В житті він був дуже серйозною, небалакучою людиною, він скоріше був схожий на інженера, математика, але ніяк не на клоуна. Коли Леонід Єнгібаров виходив на манеж, він перетворювався; перетворювався у свого героя, пустотливого хлопчика Льоню.
Народився Леонід Єнгібаров 15 березня 1935 року в Москві. Перш ніж присвятити себе цирку, Єнгібаров перепробував кілька інших професій.
Закінчивши середню школу у 1952 році, він вступає в інститут рибного господарства. Однак провчившись у ньому всього півроку, перевівся в інститут фізкультури.
У той час він професійно займався боксом і до середини 50-х років зумів досягти на цьому поприщі гарних результатів. На першості Москви з боксу у сезоні 1952-1953 років Єнгібаров здобув 9 перемог і зазнав однієї поразки.
У 1955 році Державне училище циркового мистецтва відкриває відділення клоунади і Леонід Єнгібаров приймає рішення вступити на нього.
Його приймають. На думку тих, хто бачив його в ті роки, вважали, що вже в училищі визначилась його творча індивідуальність, як майстра пантоміми.
Його захоплювала жіноча краса. Численні шанувальниці їздили до нього з усіх кінців Радянського Союзу. Жінки були для нього джерелом натхнення; він складав для них і виконував перед ними свої номери, новели. Це швидше було засобом самовираження. Йому треба було хоч на мить любити прекрасне і робити красиві жести. Дарував оберемки троянд офіціанткам, продавчиням, та і взагалі красивим жінкам. Його вчинками керувало не "донжуанство", а романтика. Як він казав: " У кожній жінки повинен бути свій принц!". Проти вмів любити і підкоряти жінок, як ніхто інший , але Леонід Єнгібаров був неймовірно самотній,занурений у свій власний, свторений світ.
Єдиною жінкою, з якою він ніколи не розлучався була його мати, Антоніна Андріанівна.
Єнгібаров був великий артист, а артист - це дитина, якій треба подобатися, бути кращім, бути коханим. Він говорив про себе: "Я помру, якщо ніхто не скаже: "Люблю""... А ще часто повторював жартома: "Якщо я геній, то як Пушкін, помру в 37 років".
На жаль так воно і вийшло. Помер великий артист 25 липня 1972 року у своєму домі, на руках у матері від обширного інфаркту.
Дуже багатохто пам'ятає Леоніда Єнгібарова, за його стилю поведінки на манежі, за його "історії", яки він переживав кожен раз перед глядачами, а після закінчення йшов як завжди, в той світ самотності, який створив для себе. Глядачі прозвали його: "Клоун з осінню в душі".
Юрій Нікулин згадував: "Коли я побачив його в перший раз, він мені не сподобався. Я не розумів, в чому навколо Єнгібарова такий бум. А через три роки, знову побачивши його на манежі Московського цирку, я був захоплений. Він прекрасно володів паузою, створюючі образ трохи сумної людини, і кожна його реприза не просто веселила, бавила глядача, ні, вона ще несла і філософський зміст. Не промовляючи ні слова, говорив з глядачами про любов і ненависть, про повагу до людини, про зворушливе серце клоуна, про самотність. І все це він робив чітко, тихо, незвично."
Так що можна сказати про Леоніда Єнгібарова? Він був самотнім, трохи замкнутим у собі, з добрим і дуже вразливим серцем.
А виходячи на манеж, для усіх він здавався смішним, веселим клоуном, у якого була осінь в душі...
ID:
836246
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.05.2019 20:29:15
© дата внесення змiн: 21.05.2019 20:35:57
автор: Евгений Кравцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
