А я ж казав, якщо заплаче
мій серцю дорогий собаче,
ти вмреш!!!
То факт.
Ти сам побачиш.
До тебе прийде як кошмар.
І обізветься собачачім
виттям раптовим ніч сама..
Здіймуться в небо з глаз собача
сльозинки в вигляді образи,
з зірками стрінуться й відразу
вселенским стануть звуком зла.
І звуком тим співа собаче,
і здасться тобі що неначе
впаде на тебе вся вселенна.
Бо звук той необикновєнний.
Біль в мить пронзить і оглуша
тебе так сильно, що коша,
ти вже помітити не здатне.
Як і не здатне зрозуміти,
як взагалі можливо жити,
при цій вселєнській мощі звуку
яким собач тебе вбива.
А за разом цілі життя
та мощь вбиває,
- а кота?
Чому блять заурядну кицю
звук не вбива,
в чом таємниця?
«Все».
«Заспокойся, ти вже вбит»
Через усі оці події,
смєртєльний лапки рух у дії,
ти ж не побачив.
«да, скажи?»
Ти навіть не успів і вжити
захисних мір, хоча даремно.
Собачкін вой мощі вселєнних,
тебе б він змушував убиться.
Ахх, тебе ж певно таємниця,
в останні миті так хвилює.
Чому ж коша звук не руйнує???
Той звук співа рідна душа,
й зашкодити своє коша
цей звук не здатен був ніколи.
У звуці смерті що співав,
мій серцю дорогий сабач,
лиш я один чув код – «ач, ач»
Його сабач співа із лаєм,
я його з малку добре знаю.
Звуки повтору цього "ача"
були розроблені сабачем,
спеціально тільки під коша.
Вібрація їх ідеальна,
лиш для коша,
а так, летальна.
І ображаючи собача,
ти ж добре чула його плачі.
Та ж навіть не було бажання,
щось припинить.
Тому здихай.
І перед смертю чуй в останніє.
Ці звуки смерті, що собач
тебе убив ними
- ач, ач...