Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
Та не просто вірш - це пісня, гарна пісня про матір.
Господи, як хочеться, щоб цю пісню почули люди,щоб
відчули всю любов, все тепло, відчули материнську
опіку, і саму душу материнську.Чого варті лише два
останні рядочки:
Молить Бога вночі,щоби тільки зимою не вмерти,
Бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
Спасибі за такі гарні слова для пісні.Щастя Вам,
натхнення,любові, нових гарних віршів і пісень.
меланья відповів на коментар Амадей, 11.10.2019 - 07:48
