Тільки очі я закрию,
Одразу згадаю,
Тихе небо, став зелений,
І річка крутая.
А там далі, за край поля,
Через ліс і лан,
Невеличкі скромні хати
Пращурів-слов'ян.
Не ділились- це родина,
Батько Род у них один,
І за свою Батьківщину
Йшли у бій і батько, й син.
І було відомо змалку
всім премудрим відунам,
Коли треба нести треби
Руським праведним богам.
Як згадаю- серце йокне.
Чим заважали,
Що вогнем їх і мечем
Воїни карали?
Буду жити й пам'ятати
Татові слова:
"Про дідів наших великих
Пам'ять ще жива"
Знай ,язичнику колишній,
Може, кат й завоював,
Не міняй життя тодішнє,
Мій бог мене рабом не називав!