Те чого не вимовиш, порожевіють щоки
Кидаючись метеликом на його клич яскравий
Обгризла з нігтями нетривкий спокій
Ти задихаєшся - він дивиться все більш лукаво
Те що веде тебе крізь ніч липку, малює хтиво
В твоїх очах вогонь й завдосталь світла
Боротись шепчуть, ти ж супротив загубила
Ти знову чиста.
Нікому знати
Голосно кричати в себе
Подерті пальці
І багряне небо
Те що у тобі чорне і невірне
А вам все байдуже
Стискай міцніше
Ви стали правдою