Мама друга
– А раптом залишилось жити мало?
Можливо, Бог не дасть і півгодини?
Ти, брате, повідом. Ось номер мами.
Як призовуть у райську військчастину.
Ти знаєш, ні про що я не шкодую.
Тут зрозумів, що значить слово «жити».
І сподіваюсь: ту фатальну кулю
Все ж одведе матусина молитва.
Востаннє ми ось так поговорили,
І на завдання він зібрався згодом
За півгодини, я почув, що вбили,
І на броні приїхав друг двохсотим.
Стискаючи паперу шмат в долоні,
Почув сигнал: мережа є. Дзвонити?
Та я поїхав, щоб не з телефону
Дізналась мама те, що син убитий.
Заплакала, почувши, закричала…
Я теж заплакав. Наче сина мати,
Вона мене на потяг проводжала,
Просила ще до неї завітати.
Не пам›ятаю, як його ховали.
Лиш пам’ятаю сльози на могилі.
І море квітів, що труну вкривали.
Всі говорили, як його любили.
Я приїздив, як обіцяв матусі.
Йшов на могилу, говорив із другом.
І заприсягся: як в живих лишуся,
Любитиму, мов рідну, маму друга.
Спи, братику. Земля хай буде пухом.
Легких доріг тобі за небокраєм.
Я знаю: ти все чуєш. Світлим духом
Ти поруч, доки всі ми пам’ятаєм.
Оригінал:
-А если нам осталось очень мало?
А может, нам не даст Господь и полчаса,
Ты позвони брат, если что, вот номер мамы,
В разведку, если позовут меня на небеса.
Я не о чем, ты знаешь – не жалею,
Я понял здесь – что значит слово «жить»
Ещё увидишь, братка, я сумею
С любого боя выйти, дослужить. -
В последний раз мы с ним тогда поговорили
Ушел в разведку он, спустя, каких-то пять минут,
А через пол часа, услышал, что убили,
И на броне его 200-го везут.
А я в руках сжимал кусок бумаги
В кармане, сеть поймавший телефон звучит,
Я не звонил, а сам приехал к его маме
И рассказал, что сын её убит.
Она меня тогда, рыдая обнимала,
Я сам не мог сдержаться и рыдал,
Потом на поезд, она словно сына провожала
И попросила, чтобы чаще приезжал.
Не помню, как его похоронили,
Я помню только плакал возле каменной плиты
Все говорили как его любили
И на могилу падали горой цветы.
Я приезжал к нему, как только было время
Я говорил с ним, точно как тогда,
Я жив остался - это моё бремя
И с этим жить придется мне теперь всегда.
Спи брат, земля пусть будет пухом
Тебе, желаю мягких облаков,
Я знаю, ты всё слышишь, бродишь рядом – духом
Я не забуду Брат– твоих последних слов.
ID:
853965
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.11.2019 21:13:47
© дата внесення змiн: 24.01.2020 23:44:38
автор: макарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Як важко сказати такі слова... Треба мати мужність і велике серце!Дуже щиро і життєво передано ці почуття! Дякую! Дуже вразило! 
