Люблю березневі я води –
Розбурхані соки весни.
Як вени живої природи,
Наповнюють землю вони.
Набрякне з тих соків землиця,
І вмить, бо весна вже зове,
Сніг, начебто гойна живиця,
На волю водою спливе.
І змиється все, що боліло,
Все те, чим страждала земля.
Знов визволять сковане тіло
І первістком глянуть поля.
А води, весни ярі води,
Не змовкнуть –
Продовжать буття:
Жадані пологи природи
У пролісках родять життя.
Ніна Аксёнчык
Сакавіцкія воды
Люблю сакавіцкія воды –
Вірлівыя сокі вясны.
Як вены жывыя прыроды,
Зямлю напаўняюць яны.
Набракне зямля сакавіцай.
І раптам, парой маладой,
Снег, быццам гаючай жывіцай,
Рванецца на волю вадой.
І змыецца ўсё, што балела
Скаванаму целу зямлі.
Адродзяцца нанава смела,
Як першынец, глянуць палі.
А воды, вясеннія воды
Не змоўкнуць –
Свой знойдуць працяг:
Прыроды жаданыя роды
Узыдуць пралескай жыцця.
