А я живу вдруге. Не віриш? Ну і не вір.
Спалене місто відроджує кожну клітину,
Втомлений дух опускається тихо з гір.
Я знову людина ? Я та ж людина.
Я та ж для інших. Те ж тіло і та душа
Вселена двічі випадком серед випадків
І в документах свідоцтва про смерть нема,
Бо їх не прийнято видавати виродкам.
Бо їх не прийнято давати опісля втечі,
Коли не піймано і не знайдено серед руїн.
Кидає сонце проміння на втомлені плечі ,
Кидає мною дорога між міст і країн.
А я шукаю життя, шукаю себе і зростаю
Стиха читаю книги, вивчаю маршрути днів.
Дихаю , дихаю, дихаю, дихаю і оживаю,
Змінюю часу плин і стрілки календарів.
Хтось зітхає, хтось каже, що сталося диво,
А ти ще мене не знаєш, не знаєш моїх шляхів,
Ти вже пізніше казатимеш , що я красива,
А я мовчатиму у відблиску ліхтарів.
Бо я живу вдруге, трофеєм зірвавши квиток.
У вічнім сплетінні шляхів знаю котрий із них мій.
Не віриш? Не вір. А хочеш скуштуй ковток
... моїх мрй.
16.11.19
