Ще й досі не має значення,
Що ти прийшов нізвідки.
Чекає нового призначення
Коріння голодної квітки.
Пливуть пелюстки цукрові,
Шукають, кого б зцілити.
Втрачено сенс у розмовах,
Кому потрібно те світло.
Згасає привид пророка,
Давно закотилося сонце.
Поспати б ще тисячу років,
Побути землі охоронцем.
Картина 'Дихнула запахом земля' Івана Марчука
Гарний вірш! 
Цікавий! 
