Люблю волосся скупане в любистку
І очі-зорі що горять в житті.
Люблю, як жінці додає намисто
Краплину найпалкіших почуттів.
А ще люблю, легку ходу жіночу,
Як є постава, погляд є удаль.
Люблю, коли почути вона хоче,
Як виграє досвідчений скрипаль.
Люблю дивитись у кохані очі
І слухати той голос, що п’янить.
І пестити її посеред ночі,
Себе віддати за блаженну мить.
Повірте, що для цього варто жити,
Носити ту єдину на руках.
І нею ми повинні дорожити,
І наяву і в схованих думках.
ГАРНА ПІСНЯ
