Чомусь природа розгубилась,
Забувши примхи всі свої –
У Зиму Осінь приблудилась,
Хоч й відлетіли впору журавлі…
Цьогоріч весь без снігу Січень,
А Лютий й лютувать забув…
Мабуть, відразу забуяє Квітень,
Де Березень в гіллі заснув…
Чомусь природа розгубилась,
Перегорнувши й календар –
Свята зимові промайнули,
Зимовий не відчувши шарм…
То ж ми попросимо Природу,
Щоб розібралася уже –
Зима ще правитиме й далі,
Чи Весну вчасно позове..?
Чомусь природа розгубилась,
Чи закохалася тайком,
А може все це їй наснилось,
Бо пила каву з коньяком...?
Якщо Зима десь заблукала,
То вже настане їй кінець –
Хай приховає завірюхи
Й не заморожує сердець…
Чомусь природа розгубилась,
Мабуть грипує, як усі
Тому окутується й далі
В такі весняно-теплі дні…
Зима із Літом обвінчатись,
Готується вже крадькома,
Хоч Осінь в Зиму закохалась,
Та під вінець спішить Весна…
Чомусь природа розгубилась,
Не знає толку вже й пори,
Розквітнуть трави, а чи знову,
Санки летітимуть з гори…
Не хочеться мені вже снігу –
Весняний настрій у душі,
Хоч тільки Лютий на порозі
Травневі ж в серці солов’ї…
Чомусь природа розгубилась…
Я ж з нею не згублюсь отак –
Тепло покличу на підмогу,
Щоб воскресати в почуттях.
#поезія_Іванна_Осос
27.01.2020
