Зібрався вечір. Хмари червоніють.
Туман лягає в пелену боліт.
Тихенький вітер ледве-ледве віє,
Хмарини в небі залишають слід.
А поруч з ними відкривають небо,
Клини пташині весняним ключем.
На плесі в парі величавий лебідь,
Який любов’ю викликає щем.
Наповнив небо запах медунковий,
Немов прокинувсь із - під снігу ліс.
І задурманив вітер вечоровий,
Неначе воскресіння нам приніс.
Гогочуть і курличуть в небі птахи,
Летять додому, до свого гнізда.
Сивий туман, що понад битим шляхом,
Ховається в долині, де вода.
Весняний вечір. Засинають хмари.
З полону річка вибігла удаль.
На небі Місяць зоряним отарам
З хмарин високих одягнув вуаль.
