Я друзів багато маю рі́зних-різни́х:
дитячих, студентських, шкільних,
далеких й близьких, старих і нових,
випадкових зустрічних,
попутних, фейсбучних,
з педагогів і учнів,
із односельчан
і просто з землян.
Але я ніколи їм не набридаю
і в гості до них не приїжджаю,
й нічого від них не вимагаю,
бо, те що треба, про кожного знаю, -
кожен із друзів мене поважає,
може, інколи співчуває,
чи, може, точно так, як і я є,
мені зайвий раз не набридає.
Як добре мати друзів багато:
багато вітань й поздоровлень на свято,
куди б не йшов, зайдеш в будь яку хату,
де б ти не був – тебе стрінуть завзято,
з друзями можна спорить затято,
в шахи чи в карти зіграть хитрувато,
за плечі по дружньому обійняти
і завжди є з ким келих підняти.
Друзі про друга хороше все знають,
все, що погане було, забувають,
вади й недоліки друзям прощають,
а за найкраще навіть підхвалять;
як друг спіткнеться, друзі підтримають,
від необдуманих рішень стримають,
в біді допоможуть (чи хоч поспівчувають),
і всього найкращого побажають.
ID:
868287
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.03.2020 00:30:12
© дата внесення змiн: 17.03.2020 00:30:12
автор: Павло Коваленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
