Останнім часом скрізь де лиш буваю,
Знаходжу там для себе, щось таке:
Означенням із слів не є доступне,
Лиш музика й поезія на те.
Це може бути той щасливий погляд,
З яким в коханих кожен день ясний,
Або міцне раптове пригортання
До мати малюка, що ще малий.
Або порив різкий в деревах вітру,
Що загойдав пташок, і ті втекли,
Чи стукіт крапель дощових у вікна,
У такт тому, що вальсом нарекли.
Німу й чудову мить того мовчання,
Як хтось утримався від різких слів
Та замінив суворе нарікання
На ствердження того, що зрозумів.
І осіні красу листів пожовклих,
Туману таємниці сховок гру,
І ніжність у душі безповоротню
До тих людей серед яких живу.
ГАРНА ЛІРИЧНА ЗАМАЛЬОВКА! 
