Вона мій птах, що янголом зоветься.
З небес пречистих, наче білий сніг.
Своїми крилами об плечі мої треться..
Я закохатися в житті востаннє зміг..
Ми заховаємось у синю неба глибобінь..
печалі мука в совісті нестримна.
То так болить, а не звичайна лінь...
Кохана в мене надто, дуже сильна.
Вона красива і в душі тим паче;
у ній теж болі, страхи стогонять.
В моєму серці криком лютим плаче...
Нас більш нікому вже не налякать.
