Є те, що назавжди залишиться,
Те, що не згасне у душевній безодні,
Те, що нізащо не розкришиться,
Що матиме штрихи й вигини природні.
Є те, що залишиться у цій далі,
Десь тут чи ось там,
Малюватиме красиві деталі,
Додасть сил світам.
Є те, що на все життя залишиться:
Для нього не існує вчора, завтра, сьогодні,
Те, що у віках майже не зрушиться,
Бо має проміжки накреслені й умовні.
Щось залишиться в цій миті,
Чогось не буде ніколи.
Це змити, інше не змити.
Хтось зараз коле уколи.
Ця душа, ця мить ‒ вони залишаться.
Вони не щезнуть, не потонуть, не зійдуть.
Вони ‒ є, у вічності колишаться
І до незнаного завершення дійдуть.
08.12.2017