Ізоляція
Духмяним рястом серед тиші
душею квітну в самоті,
бо ніжним сонцем думи вищі
тримають серце в теплоті.
Бузковим кольором на світлі
блищить від щастя погляд мій,
бо лиш на свіжому повітрі
життя яскраве від надій.
Говорю тільки з теплим вітром
і чую лиш пташиний спів,
бо нині злоба править світом
і віє холодом зі слів.
Читаю лиш чудові книги,
у них живе палка любов
життям, що серед снігу й криги
мені знайшлося, ніби схов.
Тому для всіх цвіту я рястом,
бо він також у забутті
радіє сонцю дуже часто
бузковим сяйвом почуттів.
Loner 23.03.20
