НЕ ПОСПІШАЮ
А самотнє, серденько як підбитий птах
Вже не може літати високо високо.
Будує,райдужні мости у казкових снах
І крилом ,обнімає водограю потоки.
Я вже не поспішаю,у мене є час
На роздуми,помріяти про життя.
Як відцвіте весна ,літо для нас
То цінуємо,кожну хвилинку дня.
Ми,шукаємо ліки у природи
Чекаємо,як йдуть проливні дощі.
А час ,швидко біжить бистрі води
Немає ,коли вже жити на землі.
Роки ,за роками летять у даль
І осінь, листя пожовкле зриває
В осінньої жінки смуток і печаль
Бо з нею немає того кого кохає.
У матінки природи я благаю
Промінь сонечка тепла на землі.
Лебедину пісню з небокраю
Що дарує ,ніжні струни чарівні.
Щоб зодягнутись,у радісну мить
Вдихнути,у квіти у раю земнім.
Так хочу цей чудовий світ долюбить
Слухати,солов'я у співі дзвінкім..
М .Чайківчанка.
