Упала в грунт мала зернинка,
Ростком маленьким проросла.
Слабка, тонесенька стеблинка,
Красивим цвітом розцвіта.
Освятить дощик життєдайний,
Скупають сонця промінці.
Здається квітка ця звичайна-
Усмішка ж раптом на лиці...
Отак й слова, що впадуть в душу,
Якщо вони від серця йдуть,
Радіть й сміятися примусять...
В житті таких усі все ж ждуть..
Буває довго все чекаєм,
Незвідки раптом прилетять..
Оцю надію не втрачаєм,
Вони від смутку захистять..
Чудова, актуальна Ваша лірика, Надіє! Дуже влучні і гарні Ваші рядочки!
Добре слово має можливість злого зробити добрим, а зле слово навіть доброго може зробити злим.
Дуже гарно! Ваше ім'я тому підтвердження, що головне - не втрачати надію!
Мала зернинка, добре слово,
Якщо вони від серця йдуть,
Зерном любові в кожнім серці
Обов'язково проростуть