Сьогодні шлях Господній, устелений гілками
Родючих пальм, що здавна вважаються життям.
Спішить Ісус до міста, в Єрусалимські храми
Зміцнити в людях віру, пом'якшити серця.
Стрічає урочисто Єрусалим пророка.
Звеличує і славить його, немов царя.
Він зцілює без ліку всі немочі й скорботи,
Являючи стражденним божественні дива.
– А що ж було надалі? – А далі - зла тенета.
Злоба, підступність, підлість і зрада у кінці.
І згодом вже Ісуса, пророка з Назарета,
Штовхають на Голгофу в терновому вінці.
– А що чекає потім? - Приб'ють цвяхами руки,
А тіло його спрагле розіпнуть на хресті.
– Навіщо мав терпіти немилосердні муки?
– Навіщо взяв на себе усі людські гріхи?
Адже зрадливе людство продовжує грішити,
Знущаючись з природи і всіх живих істот.
Заради влади й грошей, брехливий суд вершити,
Вбивати один одного, вести на ешафот.
– А що змінилось зараз? – А все, як і раніше.
Змагаються одвічно в двобої зло й добро.
Але Господь Всевишній за нас усіх мудріший.
Розплата у дорозі. Час прийде все одно.
12. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету "Вхід Господній в Єрусалим"
Знаєте, пані Катерино, мені здається, що зараз перемагає зло. Люди всі знервовані, злі. Я не маю на увазі короновірус. Взагалі. Постійна боротьба за виживання. Особливо, в країнах третього світу. Меншість принижує і обдирає народ. Від цього ненависть, злоба, заздрість. І не все залежить від нас. Дещо так. Але не все.
Дякую Вам, пані Ганно, за коментар! От завжди задаю собі питання, якщо Господь забрав наші гріхи, то чому ж люди такі злі? Я вірю, що існують вищі сили. Не просто вірю, але і знаю. Думаю, що все набагато складніше.