Де хатка-білобока
не зводить оченяток
з розпатланої грушки
і сивий світить без,
Двором гаса жовточки
незграбних каченяток,
і пес дріма у буді,
старий, розумний пес.
Там сонце на паркані
поволі сушить глека,
і вітер тихо пестить
голівоньки суцвіть,
А у садку блукає
задумливий лелека,
чи в брилику гніздечка
морзянку цокотить.
Там навіть в день спекотний
є прохолоди ласка,
бо у яру струмочка
видзенькує хода,
І в тім краю давненько
живе старенька казка,
що слухачів з дороги
постійно вигляда.
