Світанок часу давно уже минув,
Усе розставив на свої місця.
І тільки миттєвий спалах не забув,
Як все сформулювалось до кінця.
Світанок часу, він був лиш мить,
А все летить в незнану вічність.
Ой, щось різко так в душі щемить.
Десь поєднались жорсткість, ніжність.
То був момент, коли усе з'явилось,
Коли щось засвітилося, щось згасло,
У різних відблисках все проявилось –
І стало десь так тихо, вільно й ясно,
І стало десь так свіжо й прохолодно,
А десь стало неймовірно тісно й жарко.
Десь там хтось уявляє що завгодно,
Хтось думає, чи робити все/щось варто?
Таким він був – світанок часу.
Можливо, він повториться колись.
Усе пройде названу трасу,
І частки згаснуть, що колись злились.
01.07.2017
