Ватра розсипала іскри,
Як пшеницю з мішка.
Вечір ладнає регістри,
Сяє весела усмішка.
Смоляна темінь тікає,
Наче косуля прудка.
Ніч бистрі води лякає,
Вибирає страхи із рядка.
Шепочуть пахучі сади,
І так звабливо п'янять.
Вдалині видніються гряди,
Сови в лісах гомонять.
Душа мандрує річками,
Вона не бачить містка.
Струменить любов потічками,
Чекає свого первістка.
Любов душу лоскоче,
Кохання серце полонило.
Тіло від насолоди тріпоче,
А від щастя сльозу зронило.
яке тепло йде від слова.Дякую.
