Тихий вітер навіває втішні думи.
Обіймають, пестять вухо дивні сурми.
Ранок піснею стрічає біля Сарни.
Чуєш, як бринить вона до сходу сонця?
Гарно.
Лине річенька – дівчина тонкоброва.
Ніч сховалась в сутінках рясних діброви.
Поле з першим променем ясним засяє житом.
Розіллється небо синім оксамитом.
Осторонь струмок біжить по лагідному схилі.
Джерело кристальної води надасть вітрила.
Україна – ти єдина, рідна наша мати,
Колискова пісня, і ні з чим у всесвіті її не порівняти.
Такий солодкий – смак рідної мови.
