Понавірилися, понаслухались, ждать із неба чудес втомилися...
Разом вийшли, за руки взялися, у танка круговерть занурились...
Той танок був кривавим, безжалісним, мов дияволом зрежисований,
Хто душею, хто тілом скалічений, але все ж таки був він станцьований...
Як раділи всі, обіймалися, про майбутнє щасливе думали,
Але в себе знов не повірили, знову долю свою не втримали...
Не змогли, не схотіли, злякалися... Чи від щастя очі потьмарились?
Але знов "руки вмили", поплентались, по хатах своїх порозсідалися...
Знов чекаєм, очима кліпаєм, виглядаєм когось знов чудесного...
Звемо в мріях і снах рятувальника, ждемо гетьмана нововоскреслого...
Травень, 2020