У тебе є щось від поета,
Що прийшов набратись сили
До будинку одкровення,
Де скучає дама тиха.
Нумо стіни забирати,
По цеглинах розкладати
Кадри не завжди приємні
Від життя-пригоди.
Кажуть, Ти - нудьга велика,
Але я чомусь спокійний.
Серед поглядів колючих
Ловлю твій один байдужий.
Може навіть співчутливий -
Хоч до рани прикладай.
Бо не зрадиш каскадера,
На відміну від людей.
І сидить секретна пара
Під відкритими зірками
У кав'ярні слів гарячих
Із приправами жалю.
Я проваджу монолог,
А в повітрі наче свято.
Зекономимо на грошах
Та поправимо здоров'я.
Як сама невідворотність,
Дорога моя самотність.
