вгадаєш-ні за ким остання слово_
рахуєш дні до миті знакозміни
коли вібрацій щастя колискова
нещадно спалить рештки дофаміну_
>
з цих декорацій не буває втечі_
дві безпорадні тіні – неофіти_
ця течія несе до порожнечі,
цих бджіл влаштують лише штучні квіти_
>
клітин нерових сплутані гірлянди
у павутині вічно зайвих істин_
дратує шелест пелюсток троянди,
крижини сліз хрустять неначе бісер_
>
терпляче жде звір внутрішній за рогом,
та, що життя по краплі зчавить згодом,
висміює мерців перестороги
і вкотре спокушає кислим плодом_
