Присвячується —
загубленому діаманту на вершині мрій,
божественному джерелу натхнення слів і дій,
в душі — навік моїй..,
та вже давно.., давно — чужій...
єдиній, їй...
Прости...
Я ідіотом був,
профаном мудрості, що не зумів спасти
вогонь сердець від егоїзму, сліпоти,
безтактності, дурних манер — низьких, простих,
вже й слід простиг —
цей аркуш час давно перегорнув...
Прости...
Я всі ці істини давно збагнув,
хоча, тоді не вмів сповна я осягти
масштаби наслідків — що довелось пройти,
глибоких роздумів в моменти самоти —
не зміг, не встиг —
я свій урок — за дорого добув...
Прости...
За те, що дурнем був —
не тямив я в поступках, щоби зберегти
ту квітку, що з любов’ю ніжно так ростив,
хоча й вдалось їй зовсім трішки прорости,
та розцвісти —
не доля, той момент давно минув...
Прости...
За те, що — геть не бачив і не чув,
що не зумів я сам себе перемогти —
забути гордість, почуття перетрясти,
що не наважився ніяк допомогти
нам досягти
блаженства, нас підвів я, обманув...
Прости...
Я би усе вернув —
я б все віддав, усе, що є, лише б змогти —
не втратити, а навпаки — уберегти
кохання, ласки, мрії, щастя притягти —
застерегти б —
якби я зразу каверзу відчув...
Прости...
Що я в житті твоєму промайнув...
Ти в пам’яті моїй живеш! О, знала б Ти,
скільки мільйонів раз я промовляв: “Прости!”
просив себе: “Забудь, минуле відпусти!..” —
тоді дійти —
до квінтесенції — не ризикнув...
Прости...
Я боягузом був —
не вірив в себе, побоявся підійти
я, вдруге, втретє — щоби цілі досягти,
змирився, що навік розведені мости —
перепливти б —
натомість — безпорадно потонув...
Прости...
Тебе не забував я й не забув,
Ти — назавжди в мені... Ці спогади нести,
ці відгуки давно незбутньої мети—
не заслужив... Мені б до Тебе дорости —
де — я, де — Ти —
я подихом тьми полум’я задув...
Прости...
So this is Rap. Цікавий формат. Відчутна музика слів.
Що стосується вибачень, тема обширна для віршів і дискусій. У моєму житті була дівчина, якій подобалося, коли я вибачався. Причому, в її очах в цей час відображалося таке блаженство, що хотілося створити привід для нових вибачень. В бажанні вибачитися, тим паче перед дорогою людиною, є щось не просто благородне. Це щедрість, широта душі. А ще - це можливість звільнитися від тяжкості каяття. Як на сповіді. Розставання - маленька смерть. А вибачення - маленька сповідь. Реперам властиво філософськи дивитися на речі. Тому, мій пасаж НЕ буде Вами відкинутий. Я сподіваюся. Дякую.
SERGE DRONG відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... Розставання - маленька смерть. А вибачення - маленька сповідь. - красиво зказано...
Спасибі, що заглянули і за настільки змістовний коментар...
З повагою, жму Вам руку...
Дуже проникливо- хвилююче звучать Ваші рядки. Додам в обране. 
За обране - окреме спасибі... 
За Вас!
