Черемшина у садочку,
мов дівчина біля струмочка.
Лагідна, ніжна,красива,
у біло-сніжних переливах.
У ранковій туманній завісі,
сяють її грони іскристі.
Ця краса розлилася імлисто,
мов чарівне намисто.
Вона, як чиста дзеркальна сльоза,
ніжна роса-бірюза,
зі світлим сумом
дивиться у Небеса.
Царює її вічна краса.
Тривалі сонячні промені,
її буцімто панночку заколисали,
пісеньку ніжності подарували.
Від неї теплішає на Душі.
Серцю також поталанило
бачити таку красу
і життєву силу.
Обертом голівонька
від п'янкого аромату, вікна відкриваємо,
його зустрічаємо.
Хвала Господу за цю благодать,
треба Природі шану віддать.
Вмиваюся цвітом черемшини,
мов дитина,
вдихаю, кохаю,
серцем запам'ятовую.
Черемшина - улюблениця народна,
незабутня, білява,
вільна, як голубка сизокрила.
