Де кат пройшов, там жито не росте,
Лиш під ногами багряніють маки,
На місяць виють уночі собаки –
Не хліб святий збира донецький степ.
Криваві нині видались жнива…
Юнців безвусих безпощадно косить
Підступна смерть… А поруч вже голосить
Вкраїна-мати, чорна, ледь жива.
Допоки їй оплакувать синів?
Куди не глянь – нові хрести й могили.
Невже сердешна в Бога завинила?
Та Бог мовчить, бо з горя теж зчорнів.
липень 2014 р., збірка «Шлях додому»