Так хочу в соняхи, що мама насадила -
У соняхи, де в гніздах горобці,
З дощами я колись до них ходила
І бігла в них, мов зорі по ріці.
Де очі їх - так стиглі пишні грона,
Кохаються з промінням -навпростець,
І пелюстки - божественна корона,
І світ життя - замріяний вінець.
Так пишні - оксамитове блаженство,
І так смішні... та й дивні водночас,
До неба випромінюють шаленство,
Красуються у профіль та анфас.
Сьогодні так всміхаються нитками
У кольорах, на білім полотні,
У спогаді, залишенім від мами,
У чистоті - у божім милім дні...
(С) Леся Утриско
