Читаю осінь у розлогих диких вербах,
Їх коси хилять смутком до води,
Мов у художника, застигла в диво фарбах -
Залишся! Просить вітер - ще не йди.
Ще не допиті роси світанкові
У стиглих винах зрілої ріллі,
Не зібрані тумани так, ранкові,
Де літо бабине заснуло на гіллі.
Зомліло в травах - пишному барвистку,
Черпнувши меду в ранньої зорі,
У чарах, ще нестиглого, любистку,
У крику птаха, що загублений в горі.
Розкрита книга світлими рядками,
Посеред верб - розкішний дивний світ,
Присіла осінь, вдягнена хмарками -
Удвох читаємо холодний заповіт.
(С) Леся Утриско Воробець