|
Сюжет вистави дещо нагадував знайомих Аврорі булгаківських Майстра та Маргариту. Щоправда, так видавалося лише спочатку. Віденський посол, що в її уяві мав би бути Воландом, насправді був звичайною впливовою людиною, а його помічники – чиновниками віденських міністерств. І ось вся ця публіка, озброєна нахабством, зверхністю та грошима, відверто розважалася у рідному їй Львові. Придбані у поліції за немалі гроші довідки про міщан дозволяли творити на сцені справжнє шоу. Боялися та жартували усі без виключення. Цікавим було те, що Аврорин супутник зовсім не сміявся над подіями на сцені. Він наче співпереживав їх. А виявилося, що таки боявся. Боявся того, що віденські актори зайдуть надто далеко у своїх жартах.
- А ось і пан Шуйський у ложі. Шанована людина, чудовий меценат, зокрема цього театру, чудовий сім’янин. Але вас щось турбує, чи не так, пане? Вас турбує жахлива помста. А інструментом цієї помсти є ваша дружина … Чи не так пане Шуйський?
Залом прокотився гомін. Усі обличчя було повернуто до Аврориного чоловіка, як вона уже здогадалась, і до неї самої. Як не дивно, але впевненість і горда постава старого графа зникли майже повністю. Якась страшна таємниця настільки лякала цього чоловіка, що він готовий був провалитися не лише крізь підлогу театру, але й крізь вбиті глибоко у болотисту землю дубові палі, на яких театр стояв.
- Та як граф оплатить нашу подорож назад до Відня, то вона і залишиться з нами. Чи не так, графе?
- Так, оплачу.
Аврора зрозуміла, що кожна її подорож є неабияким випробуванням і від її попереднього захоплення своїм новим статусом не залишилось і крихти. Що ж тоді чекати у майбутньому?
…………………
- Чим можу вам допомогти, мадам? Рідко зустрінеш у цьому кабінеті таку незвичайну гостю.
Начальник львівської поліції випромінював лагідність, задоволення і мало не ангельську вдачу. На щастя, Аврора знала, з ким мала справу. Для виховання власного сина цей пан «яскрава посмішка» полюбляв організовувати йому екскурсії у місцеву в’язницю, а за танець з місцевим торговцем дружина провела в одній з камер мало не тиждень. Все це називалося прикрою випадковістю і «ти ж знаєш мене, люба». Досить згадати сам факт продажу віденським гастролерам таємних карток впливових містян. Власне заради цього Аврора і зважилась на ці неприємні відвідини.
- Пане Адаме, мушу вас завірити, що прийшла виключно з гідною метою. Ви ж знаєте, як легко втратити у цьому світі репутацію молодій жінці. А хто ж як не офіцер поліції має приходити на допомогу за будь-якої ситуації. Та ще й коли є можливість вигідного обміну.
Ось тут у цьому гаманці ваш новий приміський будиночок. А мені … ви знаєте, що потрібно. Ця маленька сіра картка, де описано, що сталося зі мною та з моїм чоловіком, а ще деякі цікаві факти з біографії мого чоловіка. Як вам такий чудовий обмін?
- З вами мати справу сама приємність, мадам. Я вже все приготував. У цьому конверті є все, що вас цікавить.
…………………………………….
Поринувши в минуле, вона навіть близько не очікувала на щось подібне. Її мати, назвемо так цю жінку у цій конкретній реальності, колись аж надто захоплювалася графом Шуйським. Причиною був статус, величезні гроші з оренди митниці, чудовий палац в кількох годинах їзди від міста … Проблема лише у тому, що граф був одружений.
Що ж, мати Марії не звикла собі відмовляти ні в чому. Тож дружину було отруєно, справу закрито все тим ж усміхненим паном Адамом, а граф опинився в одному ліжку з чарівною та елегантною жінкою. Щоправда, чоловік був розумним, тож швидко виявив, куди утікають його гроші і що зберігається у шухлядках столу спальні.
Нового шлюбу так і не відбулося. Проте Маріїна мати явно вирішила помститися. Їй вдалося вийти заміж за бідного польського шляхтича, і вже у статусі молодої чарівної піаністки донька Марія попадає у розкішний Львів. А оскільки граф був завжди не проти красивих жінок, дуже скоро пара опинилася під вінцем. Яким ж було здивування графа, коли подарунком нареченої виявився лист її матері з лише однією фразою: «Вітаю, графе! Ви одружилися з власною донькою.»
Жаху Аврори не було меж. Вона навіть не уявляла, що б міг зробити за таких умов старий граф в умовах все ще надзвичайно жорстокого суспільства. Хоч щось подібне легко собі було б уявити і в її час. Її навіть не дивувало, що постійними стали дорогі подарунки все тому ж пану Адаму, а прогулянки чи подорожі - надзвичайно рідкісним явищем.
Одного разу чоловік почав першим їм обом необхідну непросту розмову.
- Не знаю, чи ти колись мене вибачиш, Маріє. Мені байдуже на цю поліцію і на це все місто. Мені болить, що я так завинив перед тобою.
Цей старий посивілий чоловік явно не знав гідного рішення у такій ситуації.
- Ми звичайно мусимо роз’їхатись і негайно. Я вже домовився про розірвання шлюбу. Але відчуття вини з’їдає мене більше всього.
Аврора не знала, що відповісти на це все. І чому їй було влаштовано таке випробування. Можливо, для пробачення?
Спускаючись сходами поруч з графом, вона нарешті вчинила так, як мабуть в жодному випадку не зробила б її попередниця.
- Шановний пане, я вибачаю вас за все, що ви вважаєте не виконаним обов’язком, образою чи зневагою. Ви мабуть були б чудовим батьком, але так не склалося. Не з вашої вини. Мені не потрібні ці великі гроші, які ви намагаєтесь мені віддати. Хіба що їх незначна частина. Я вам дякую за поводження зі мною і бажаю вам душевного спокою у вашому подальшому житті.
………………………….
Аврора вийшла з будинку Шуйських і рушила у напрямку будівництва Львівської опери. Цей театр, складений з будматеріалів виставкових павільйонів, обіцяв бути найчарівнішим витвором місцевих архітекторів. Назустріч раптом виринув у прямому сенсі цього слова звичайний електромобіль. Це була справжня дивина серед усіх цих чудернацьких карет, незвичних велосипедів і пань у широченних сукнях. Автомобіль дещо пригальмував. За його кермом сидів незнайомий чоловік. Ось тільки посмішка видавалась напрочуд рідною … Але це все тривало мить, не більше. Яку навряд чи можна було б назвати зустріччю.
Аврора відчула знайомі вібрації свого тіла. Місто наче поплило кудись убік. Куди ж цього разу?
ID:
893870
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.11.2020 16:57:36
© дата внесення змiн: 15.01.2021 21:09:42
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
Аврора достойно проходить через всі життєві негаразди, пов'язані з людськими пороками. 
